Буває, часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,– оці степи, це небо, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є – дорога, явори,
усе моє, все зветься – Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
що хоч спинись і з Богом говори.
Немає коментарів:
Дописати коментар